Так, ми перемогли. Але якою ціною, бо з усіх народів у цій війні українці зазнали найбільших втрат. Якщо в ООН хтось і повинен мати право на вето, то це має бути Україна – завдяки найбільшій жертві українців заради перемоги над фашистськими загарбниками. Після війни радянське керівництво 20 років не наважувалось зробити з 9 травня свято, тому що занадто глибокі рани залишила війна в народі. Ніяких урочистостей, парадів, вихідних днів. Тоді це було б рівноцінно святкуванню загибелі родича, який не повернувся з війни у кожну родину. Не знаю можливо колись в Україні будуть спроби святкувати загибель НЕБСНОЇ СОТНІ, зробити з того справжнє свято, але поки ми пам’ятатимемо цей біль, то ніколи не дозволимо підмінити поняття вшанування на свято. Ми будемо запалювати свічки й сумуватимемо за загиблими в протистоянні з російським агресором так саме як свідомі українці сумують за загиблими земляками у другій світовій війні. А якщо хтось хоче зробити свято для учасників ВВВ, то краще навчіться поступатися місцем людям поважного віку у громадському транспорті, робіть добро для них кожного дня, не ігноруйте їх прохання та потреби. Робіть їх останні роки життя святом, а не ганьбою.
